Вишивала мама синіми ниткам, —
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, —
запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, —
зашуміло листя на вербі й калині.
Всесвітній день вишиванки – свято, яке має на меті зберегти народні традиції створення та носіння вишитого українського одягу.
Засновниця та ініціатор Дня вишиванки Леся Воронюк розповідає, що запропонувала свято 11 років тому серед чернівецького студентства. Треба було одягнути вишиту сорочку на пари.
Вишиванка є такий реальний унікальний символ, який об’єднує нас – дуже різних українців, за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. А українець, де б він не проживав, все одно одягає вишиванку, незважаючи ні на що. Тому люди по всьому світу долучаються до акції.
Основна мета заходу — це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
18 травня ми створили живий ланцюг єдності України!
|
