Всім заправляє час. Його нестримний вітер
Відносить наші дні на тисячі доріг.
Та в кінці травня ми беремо квіти
Несемо в школу їх як оберіг.
Дзвінок останній кличе у дорогу,
Бо час летіти з теплого гнізда.
Він будить в серці смуток і тривогу,
Та, як пташок, вас вабить висота.