Квіти осінні, квіти останні,
Квіти, що повні снаги
Журяться квіти що на світанні
Скоро їх вкриють сніги.
Ми- символ краси земної
Ми-символ слави, любові.
Всіма кольорами квітуєм
Запахом дивним чаруєм.
Чорнобривці-улюблені квіти українців. Ось тому і пісень про них багато, і віршів. Є ще й легенди про ці квіти. Ось послухайте одну з них.
Давно це було. Мирно жили й трудилися люди на українській землі. Та прийшли вороги, несучи із собою сльози та горе. Вони забирали в полон хлопчиків 5-8 років. Завітали вони й до села, де жила Любава зі своїми дітьми. Матері шукали порятунку у бабуні Ясновидиці. І Любава прийшла до неї зі своїм синочком Карооком. Сивочола бабуня пригорнула до себе хлопчиківі, мовивши слова заклинання, перетворила їх у прекрасні кущисті квіти. Вони були чорнобривими і ясноокими; як хлопчики. « Тепер залишайтесь у матерів, і не буде у них боліти за вас серце і голова,»- сказала бабуся і впала, порубана ворогами. Не стало людини, яка могла б повернути життя для дітей.
Заклякла над квітами мати. Так і зосталися в Україні Хата, Мати і Чорнобривці, як одне ціле. І з тих пір нема України без білої хати і чорнобривців, які милують материнське серце до сивих морозів.
|
